ІСТОРІЯ JAMESON IRISH WHISKEY
Погортайте нашу історію.
В нас довга історія. Радимо вам зручніше влаштуватися в улюбленому кріслі. Ми перенесемо вас у минуле.
Колись давно, ще до появи селфі, нас заснував цей чоловік на ім’я Джон Джемесон. Він народився в Аллоа в Шотландії в 1740 році, а до Дубліна приїхав наприкінці 1770-х років. Четверо синів продовжили справу батька в Ірландії, започаткувавши сімейну династію дистилювання, яка існувала протягом багатьох поколінь. Він помер 3 грудня 1823 року у вісімдесят три роки. А тепер подивіться, скільки разів цифра 3 з’являється в останньому реченні. Тож і не дивно, що ми й досі дистилюємо саме тричі. Це число має для нас особливе значення.
У 1780 році Дублін був жвавим містом, сповненим можливостей – другим за величиною у Британії та Ірландії, більшим був лише Лондон. У цей період у Дубліні працювало понад сто пивоварень і віскарень.
Конкуренція була жорстокою, але Джон Джемесон створив собі добре ім’я, а віскі, яке він виробляв, відрізнялося з-поміж інших, втіливши в собі дух «Живи більше, бійся менше!». У 1880-х роках Боу-стріт у центрі Дубліна простяглася майже на 6 акрів.
Податки. Розуміємо. Потерпіть трохи. У період з 1785 по 1825 рік дистилерії платили мито як на спирт, так і на солод, тому, природно, бажано було зменшити використання солоду. Джон, прагнучи обійти податківців, почав експериментувати з поєднаннями солодженого та несолодженого ячменю. Незабаром публіка почала віддавати перевагу цьому типу віскі, настільки, що згодом імпортний солодовий шотландський віскі було важко продати в Дубліні, а будь-яка дублінська дистилерія, що виготовляла солодовий віскі, мала проблеми з його збутом.
Компанія в руках Джона II. У 1804 році він взяв на себе керівництво на Боу-стріт і почав шлях до стрімкого зростання, яке чекало на Jameson у дев’ятнадцятому столітті. Він залишив нам серію кишенькових записників з власними індивідуальними рецептами приготування віскі Jameson.
Джон Джемесон на Боу-стріт. Ще одна добра традиція. Джон був мировим суддею, старшим шерифом і видатним членом дублінського суспільства. Він навчався в Триніті-коледжі і жив у Портмарноку, графство Дублін, разом зі своєю дружиною Анною.
До 1870 року дистилерія на Боу-стріт була буквально містом у місті, де працювали сотні робітників, зокрема бондарі, теслі, ковалі, малярі й каменярі – і навіть кілька котів! Навколишній район Смітфілда й досі сповнений ремісників.
Більше відомий як Джек, він пішов слідами свого батька у багатьох напрямках. Як і батько, мировий суддя і старший шериф Дубліна, він також був одним з комісарів Ірландських вогнів – органу, відповідального за управління маяками вздовж ірландського узбережжя. Він був одружений двічі, на Елізабет Бенфілд і Мері Гейґ, але дітей не мав.
John Jameson & Son зареєстрували як компанію з обмеженою відповідальністю у 1891 році, і відтоді на етикетках з’явилося слово «Limited». У 1891 році етикетку було змінено, щоб відобразити статус компанії з обмеженою відповідальністю.
На деяких ринках система зірок для позначення віку використовувалася на семирічному віскі цієї дистилерії ще в 1885 році. І, якщо придивитися, зірка й досі яскраво сяє на етикетці.
Зовнішні стіни дистилерії виділяли тепло від процесу дистилювання, приваблюючи місцевих жителів, яким ніде було зігрітися.
Король Едуард VII зійшов на британський престол у 1901 році, і за часи його короткого правління компанія John Jameson & Son отримала статус постачальника для королівського двору.
Один з гігантів світового виробництва віскі, високоповажний Ендрю Джемесон обіймав багато посад в органах місцевого самоврядування, а також був відомим меценатом. Бізнесмен з міжнародним ім’ям товаришував навіть із президентом США Тедді Рузвельтом. На знак визнання Ендрю Джемесона обрали сенатором у перший ірландський Сенат після проголошення Республіки. Там він працював разом з поетом В.Б. Єйтсом, який до того ж був давнім другом родини.
У 1916 році в Дубліні відбулося Великоднє повстання, і дистилерія на Боу-стріт, розташована в одному з ключових коридорів конфлікту, стала ідеальним місцем для снайпера-добровольця, який спостерігав за інтенсивними боями на Норт-Кінг-стріт (дистилерія – не найгірше місце для того, щоб пересидіти кілька днів). Дистилерія та її працівники залишилися після повстання відносно неушкодженими.
Дефіцит вугілля, спричинений Першою світовою війною, вплинув на понад 800 000 людей. Разом з тим спалахнула смертельна епідемія грипу, яка суттєво вплинула на виробництво та можливості поставки продукції з дистилерії.
Дефіцит кукурудзи
Для напою, що пишається своєю м’якістю, цей рік був дійсно важким. Дистилерію Jameson довелося зачинити з 1917 по 1918 рік через дефіцит кукурудзи, спричинений війною.
Дистилерія переросла своє початкове місце розташування у Смітфілді й поглинула свиноферму, де в’ялили бекон. Хоча свиней вже не було, назва залишилася.
Після зняття воєнних обмежень у 1919 році дистилерія знову отримала дозвіл на виробництво, внаслідок чого було здійснено 34 цикли дистиляції – найбільший показник на сьогодні. Спиртні напої знову стали популярними й подарували дистилерії віру в світле майбутнє.
З 1920 по 1933 рік по всій території Сполучених Штатів діяв сухий закон, що майже за одну ніч закрив один з наших найперспективніших ринків. Через шість років після закінчення сухого закону почалася Друга світова війна, тому було введено заборону на трансатлантичне судноплавство, що серйозно ускладнило нашу дистрибуцію.
Якщо ви уважно придивитесь до нашої пляшки, то на склі побачите викарбувану людину з діжкою. Вона уособлює працівників минулого й сьогодення, які створили наше віскі з нуля. Людину з діжкою створила відома лондонська рекламна агенція початку 20-го століття — W. S. Crawford. Відомий графічний дизайнер і художник Едвард Макнайт Кауффер працював на Crawford наприкінці 1920-х років і став автором ілюстрацій для кампанії віскі Джона Джемесона.
Вперше людина з діжкою з’явилася в рекламній кампанії у Великій Британії в 1927 році. У 1928 році було вирішено додати етикетку із зображенням людини з діжкою на пляшки великого розміру. З 1930 вона з’явилася на всіх пляшках для експорту.
Бутлеґери та недобросовісні власники пабів, які розбавляли віскі Jameson водою, спричинили довготривалі наслідки, заплямувавши репутацію якості ірландського віскі.
Правнук нашого видатного засновника, крім того, що був майстром дистиляції, служив капітаном у Королівських інженерних військах і брав участь у бойових діях в Південній Африці під час англо-бурської війни. Разом із дружиною Енн Данн, вони жили в Малахайді, графство Дублін.
Кілька поколінь сімей працювали на дистилерії Jameson на Боу-стріт. Різні професії — теслярів, ковалів, мірошників, малярів тощо — передавалися від батька до сина, а найнявшись до нас, працівники, як правило, отримували роботу на все життя.
Останній прямий нащадок засновника Боу-стріт, який очолював компанію, Алек Крічтон також був останнім, хто користувався спальним приміщенням для нічних чергувань. Як голова та керівний директор компанії John Jameson & Son, він керував об’єднанням компанії з двома іншими дистилеріями у 1966 році, щоб утворити Irish Distillers Limited.
Важко повірити, але ми не розливали власний віскі до 1963 року. Перший віскі Jameson, розлитий у пляшки на Боу-стріт, був випущений під назвою Crested Ten. На той час віскі Jameson був доступний на 68 ринках по всьому світу, щорічно експортуючи 15 000 ящиків до Сполучених Штатів. Настав час самостійно контролювати шлях від зерна до склянки.
Протягом багатьох років Jameson розливав віскі для експортних ринків у Лондоні, але торгівля в межах Ірландії завжди велася в бочках. Jameson Ten був першим віскі Jameson, розлитим у пляшки у дистилерії. За рік після представлення Jameson Ten він був перейменований на Crested Ten і проіснував з такою назвою до 2016 року. Тепер ви можете насолодитися келихом Crested у JJ’s Bar! На щастя, більше вже не треба перейматися через прискіпливих барменів.
5 червня 1970 року на дистилерії Jameson на Боу-стріт дистилювали останні краплі віскі, що завершило майже 200-річну історію виробництва віскі в окрузі Дублін-7. Пізніше це місце стане нашою духовною домівкою. А згодом – домом для мільйонів відвідувачів. Але про це пізніше.
Цей дизайн етикетки використовували до 1987 року.
Поява та зростання ірландського віскі означали, що нам потрібне було більше приміщення для виготовлення віскі. У 1975 році ми переїхали з Боу-стріт до Мідлтона, графство Корк. До сьогодні кожна крапля Jameson, якою насолоджуються в усьому світі, походить саме звідси.
Цю етикетку розробила компанія Minale Tattersfield у Лондоні. На ній знову з’явилися люди з діжками, які відтоді залишаються невіддільною частиною нашої пляшки.
Дистилерія залишалася зачиненою й почала занепадати, а згодом її спустошила пожежа. Нам досі важко про це говорити.
Стара дистилерія Jameson знову відчинила свої двері як центр для відвідувачів у 1997 році, а після капітальної реконструкції у 2007 році отримала подальше вдосконалення.
Під тиском ентузіастів вітрильного спорту у 2006 році корабель на гербі Jameson переробили — він отримав два вітрила, що зробило зображення більш точним. У натуральну величину такий корабель мав би кращі вітрильні конструкції.
Зараз ми не любимо зайвий галас, але у 2018 році ми пишалися не лише своїм віскі. А це вже про щось говорить. Дистилерія Jameson на Боу-стріт отримала нагороду World’s Leading Distillery Tour на 25-й церемонії World Travel Awards. Символічна данина поваги дистилерії Jameson на Боу-стріт.
Майже дочитали. Сподіваємося, після такої кількості інформації вам досі смакуватиме Jameson.
Будьмо!
Наші останні ремонтні роботи зосереджені на вшануванні живої пам’яті Джона Джемесона та історіях людей, які допомагали її створювати. І, звісно ж, ми також вшановуємо людей, які продовжують працювати заради майбутнього найкращого у світі ірландського віскі в Мідлтоні.
